Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 927/614/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Мицько Р.М. - дов. від 30.12.13, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України НАК "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від22.07.14у справі№927/614/14 Господарського суду Чернігівської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України НАК "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"простягнення 395532,96 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.09.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Дочірня компанія "Газ України НАК "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду Чернігівської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" 275756,79 грн. - 3% річних (273782,47 грн. і 1974,32 грн.) та 119776,17 грн. інфляційних втрат (118753,86 грн. і 1022,31 грн.). В обґрунтування позову, позивач вказував на те, що рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №5028/16/8/2012, яке набрало законної сили, було стягнуто з відповідача заборгованість за договором про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.10, пеню за період з 23.10.11 до 23.03.12, інфляційні втрати за лютий 2011 року - березень 2012 року, та річні за період з 11.02.11 до 23.04.12. У зв'язку з невиконанням відповідачем цього рішення, позивач вважав підставним стягнення з нього 275756,79 грн. - 3% річних (273782,47 грн. і 1974,32 грн.) та 119776,17 грн. інфляційних втрат (118753,86 грн. і 1022,31 грн.).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.05.14 (суддя Фесюра М.В.) позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення, господарський суд виходив з того, що судове рішення про стягнення з боржника коштів не виконано, а тому кредитор правомірно звернувся з позовом про стягнення з нього в судовому порядку інфляційних втрат, річних до повного виконання грошового зобов'язання. Судом були відхилені посилання відповідача про ненарахування інфляційних втрат та річних в період дії мораторію, оскільки статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) не встановлювалося обмежень щодо їх нарахування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.14 (судді: Яковлєв М.Л., Авдеєв П.В., Куксов В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 101624,91 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що 18.01.13 відносно відповідача була порушена справа про банкрутство №927/16/6б/13, а тому з цієї дати діє мораторій на задоволення вимог кредиторів та не нараховуються інфляційні втрати і річні за період з 18.01.13 до 25.04.14. При цьому, суд виходив з того, що з 18.01.13 набрала чинності нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 19 якого встановлено заборону на нараховування і стягнення інфляційні втрати і річні під час дії мораторію. Отже, суд визнав, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 100984,58 грн. за період з 24.04.12 до 17.01.13 та 640,33 грн. - 3% річних за період з 11.06.13 до 17.01.13.

Дочірня компанія "Газ України НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі в частині відмови у стягненні 118753,86 грн. і 1022,31 грн. інфляційних втрат, 172157,56 грн. і 1974,32 грн. - 3% річних, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 253, 254, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 42, 43. 83 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що датою набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.12 №4212-VІ є 19.01.13. Він наголошує на тому, що провадження у справі про банкрутство відповідача здійснювалося відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до внесення змін в цей закон Законом України від 22.12.12 №4212-VІ, тобто до 19.01.13. При цьому, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) не передбачали обмежень щодо нарахування річних та інфляційних втрат під час дії мораторію.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.12.10 між Дочірньою компанією "Газ України"НАК "Нафтогаз України" - постачальником і Відкритим акціонерним товарситвом "Облтеплокомуненерго" - покупцем був укладений договір №06/10-2670 БО-39. На виконання умов цього договору позивач за актами приймання-передачі передав відповідачу за період січень-вересень 2011 року природний газ на суму 48689800,01 грн. Відповідач за отриманий газ не розрахувався у повному обсязі у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.12 у справі №5028/16/8/2012 з ВАТ "Облтеплокомуненерго" було стягнуто на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 4567456,31 грн. заборгованості за вказаним договором, 35252,01 грн. пені, 370729,43 грн. інфляційних втрат і 223798,15 грн. 3 % річних. Вказане судове рішення боржником не виконано. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Дочірньої компанії "Газ України НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" спірних сум інфляційних втрат і 3% річних (нарахованих на стягнуті суми у зв'язку з невиконанням судового рішення). Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 598 названого Кодексу унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, за приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, наведена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. При цьому ураховується, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Наведене узгоджується з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14. В ході розгляду спору господарські суди установили факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання з погашення заборгованості. Як вже зазначалося, місцевий господарський суд визнав підставним стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних за спірні періоди. Між тим, суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на наявність мораторію, який запроваджений ухвалою від 18.01.13. Зазначений висновок є помилковим з огляду на наступне. Ухвалою Господарського суду від 18.01.13 у справі №927/16/6б/13 було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Облтеплокомуненерго" цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Законом України від 22.12.11 N4212-VI, який набрав чинності з 19.01.13, було прийнято нову редакцію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Пунктом 11 Розділу Х Прикінцеві та Перехідні положення Закону (у новій редакції) унормовано, що положення Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Як убачається з матеріалів справи і це установлено господарським судом першої інстанції, справа про банкрутство відповідача була порушена 18.01.13, тобто до набрання чинності Закону України від 22.12.11 N4212-VI. Отже, провадження у справі про банкрутство здійснювалось відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до внесення змін в нього Законом України від 22.12.12 №4212-VI). Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою врегульовано дію мораторію (на відміну від аналогічної статті 19 нової редакції Закону), не передбачено заборони нараховувати інфляційні та 3% річних під час дії мораторію. Апеляційний господарський суд, скасовуючи частково рішення суду, наведеного не врахував, помилково застосувавши норми матеріального права до встановлених обставин справи, що не регулювали ці відносини. Відповідно до приписів статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Відтак, зважаючи на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, при ухваленні постанови у справі, та враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, судова колегія вважає обґрунтованим висновок Господарського суду Чернігівської області про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Чернігівської області - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.14 у справі №927/614/14 скасувати. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.05.14 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України НАК "Нафтогаз України" 2940 грн. судового збору за касаційне провадження. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ. .

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України НАК "Нафтогаз України" задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець